Тема: М. Шолохов «Доля людини».
Уславлення сили людського духу і віра в людину. Андрій Соколов і Ванюша
Мета: ознайомити учнів із фактами життя і творчості російського письменника М.Шолохова; розкрити сенс назви оповідання «Доля людини»; розвивати вміння учнів переказувати близько до тексту оповідання, навички аналізів художніх образів; сприяти розвитку зв’язного мовлення; виховувати патріотичні почуття, почуття милосердя, доброти та здатності до співпереживання.
Обладнання: текст оповідання, ілюстрації із кінофільму, роздатковий матеріал, мультимедійні слайди, словнички літературознавчих термінів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь і навичок
Хід уроку
І. Організаційний момент;
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Який сьогодні гарний, сонячний, мирний день. За вікном по дорозі проїжджають автомобілі, по тротуарах кудись поспішають люди, а ми з вами сидимо у затишному й теплому класі. А чи завжди було таке благоденство? Чи завжди люди переймалися проблемами мирного життя? Ні, на жаль, був час, коли всі думки були навколо одного: коли вже нарешті це все скінчиться, коли затихне шум гармат та страшний гул літаків, коли вже не треба буде ховатися від бомбардування і не боятися вийти з власної оселі (якщо вона вціліла). Коли шум війни затихне і веселий спів пташок сповістить про мир.
Поетична хвилинка:
Бій розгортався лютий,
Кулі, наче град.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Впав у траву солдат.
Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде
Сина свого виглядать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Син її – той солдат.
Нам тих розлук не забути,
Мир нам повік врятувать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Спить під зорею солдат.
Поки сонце ясне угріє,
Й коли життя дає нам воно,
Біль нам вічний, він не постаріє.
Не кажіть: була війна давно!